Мир

Отець Сергій ДМИТРІЄВ: Сильний Боже! В ці дні нам потрібна саме Твоя сила

З отцем Сергієм ДМИТРІЄВИМ, очільником соціального служіння Православної Церкви України, капеланом 30-ї механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького ми говорили про… мир. Це було за кілька днів до війни. Тема миру й зараз актуальна, щоправда, в іншому, глибшому контексті. Тільки зараз ми йдемо до нього через біль втрат, звірства окупаційних військ, руїни наших домівок. Тож про цінності миру у відповідях на питання, які не втратили актуальності, і в уривках із фейсбучного щоденника війни священика (https://www.facebook.com/dmitrievsergii).

«Маємо розуміти ціну ЖИТТЯ та СВОБОДИ»
24 лютого
 Зараз, як ніколи ми маємо бути ЄДИНІ! Як ніколи маємо розуміти ціну ЖИТТЯ та СВОБОДИ!
Тільки разом ми здолаємо ворога, здобудемо перемогу та будемо вільними!
Нехай цей уривок промови з фільму “Хоробре серце” і написаний сценаристами, але для нас ці слова мають бути закликом до СВОБОДИ:
«Я бачу тут ціле військо моїх співвітчизників, які кидають виклик тиранії. Ви прийшли битись, як вільні люди!
Ви і є вільні люди.
Чи ви зможете жити без свободи?
Той, хто б’ється – може загинути.
А той, хто втече – ще поживе якийсь час.
Та навіть через багато років, вмираючи у своїх ліжках, ви радо віддасте всі роки свого життя за єдиний шанс повернутись сюди і заявити ворогам, що вони можуть відібрати у вас життя, але не вашу свободу!
Отче Сергію, у 2014-ому дехто з християн ухилився від призову, мовляв, вони дотримуються заповіді «Не вбий!»…
- Для мене відповідь на це питання дуже проста: якщо війська вбивали би, їх притягнули би до кримінальної відповідальності за вбивство! Є така професія – захисник вітчизни. Вона така ж як інші професії: лікаря, поліцейського, пожежника, вчителя…
Якщо до вас у квартиру / дім уночі чи навіть удень вламується грабіжник, що будете робити?!.
Ось відповідь на це питання. Все інше – маніпуляції.
Інша річ: якби Україна напала на котрусь з країн, тоді мене на фронті не було би.



«Людина без віри – як без щита – оголена»
26  лютого, пост ПЦУ на сторінці отця Сергія Дмитрієва
Капелан на фронті представляє своєрідну добру силу, Божу силу, яка може не діяти прямо, але чия присутність дарує спокій: «Ми нація, яка особливо ставиться до Бога. Він постійно присутній в наших серцях, храмах, в наших традиціях, культурі. На кожній позиції присутня молитва паперова та ікони. Той солдат, може, і читав ту молитву один раз, але Бог все одно близький до нас, – пояснює капелан. – Коли ми були дітьми, і вдома були батьки чи старший брат, нам не обов'язково було, щоби з нами гралися. Вони просто були присутні, і від цього було спокійно. Тому присутність має важливу роль».
У темні, тривожні часи потреба Бога більшає? На фронті багато атеїстів?
- Коли перед людиною постає небезпека, вона починає шукати Бога. Так само, коли потрібно ухвалити надважливі рішення чи зробити доленосний вибір.
Атеїстів на фронті стільки ж, скільки в суспільстві: 10-20%. Але навіть дехто з них  у надзвичайні ситуації каже: «Ну, повинна бути ж якась вища сила!»
Людина без віри (я зараз не лише про християнську віру) – як без щита – оголена. Порівняння можна добирати і добирати.

Кому на війні довіряють більше: військовому психологу чи капелану?
- Я не проводив паралелей. На фронті має значення, яка ти людина.
«Любов перемагає усе»
22 березня
Любов перемагає усе
Любов, як пахучі яскраві квіти посеред зимового морозу
Любов - почуття, яке має неймовірну силу. Через і завдяки, всупереч і заради - ми живемо любов'ю.
За ці буремні чорні дні в Україні одружилася велика кількість захисників та зихисниць. А все чому? Бо коли люди кохають, коли вони єднаються в одну міць, стимул захищати, боронити і перемагати збільшується в рази.
Адже тільки любов рухає цей світ, любов дає сили і впевненість.
Любов робить нас монолітом, скелею, яку ніхто не порушить.
Ми переможемо!
Бо з нами Бог і велика любов та повага один до одного!
- Команда спільноти Eleos Ukraine www.eleos.com.ua при ПЦУ, яку очолюю, служить вимушеним переселенцям, людям з обмеженими можливостями та самотнім похилого віку. А також – онкохворим, наркозалежним, ВІЛ-інфікованим, сиротам, демобілізованим з лав Збройних Сил України та їх родинам… Отож я, як священик, постійно зустрічаюся з чужим болем. Чужий біль розвиває в мені емпатію, співчуття, вчить приймати людину і дозволяє пройти з нею певний шлях.
- Так, нещодавно ви були на телефонному зв’язку з моєю приятелькою, яка помирала від раку в хоспісі в Івано-Франківську. А коли вона пішла на Небо, ви написали в себе на FB-сторінці, що говорили з нею, мовляв, має вийти з цього всього переможницею, не дивлячись на те, яким буде фінал її історії…
- Важливо, щоби людина приєдналася до молитви, віднайшла Бога, відчула Його. Священик, можна сказати, як офіціант в ресторані – просто накриває на стіл. Він може бути свідком розмови-молитви, але не посередником.
Природно, і мені буває погано. Якось почувався внутрішньо порожнім, виснаженим. Зайшов у Veterano Pizza  у Києві, де зустрів сім своїх друзів, ще й військового психотерапевта – той сеанс психотерапії мені провів. (Сміється). Одразу попустило. Такі зустрічі посилає Бог, усіляко підтримуючи. Господь нас любить!
«Не втрачати людяність»
11 березня
Ми боремося не тому, що ненавидимо тих, хто знаходиться перед нами, а тому, що любимо тих, хто у нас за спиною!
Роман Шухевич

-  «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт.5:44) Вам легко це дається та проповідується як для священика, який служить на фронті? Для вас є протиріччя між патріотизмом і цією всеохоплюючою Любов’ю, Яка становить суть християнства?
- Не бачу в патріотизмі чогось поганого.
Очевидно, я недосконалий. Хотів би робити все з любові. Процитовані вами слова з Нового Завіту для мене означають – не втрачати людяність у ставленні до тих, хто нас кривдить. Приміром, до полонених. Я бачу, як наші вояки поводяться з ними, виходячи з кодексу честі.
Прощати ворогів – це не означає відкрити всі в’язниці, випустити ув’язнених на свободу, прибрати систему правосуддя… І що тоді? Біблія не про це.
Пробачати можна тоді, коли кривдники усвідомлюють свої провини, каються, просять пробачення і йдуть назустріч.
Пробачати, коли тебе б’ють, це дозволити себе принизити, знищувати. Я працюю з жінками, які потерпали від домашнього насильства. Я проти того, щоби вони поверталися до тих, хто їх образив, терпіли, прощали їх. Так не можна!
Коли Христа били римські воїни, Він запитав: «За що ти мене вдарив?» В оригіналі це звучить як претензія. Ісус обурювався, коли його били безпричинно.
Тому треба обурюватися, говорити про кривду, захищатися.
Якщо говорити про прощення, то, очевидно, це має бути таке каяття, як у Закхея, начальника митарів, тобто, збирачів податків. Він, зустрівши Ісуса, дав обіцянку вчетверо віддати всім, кого тільки коли-небудь образив при зборі мита та податків.
Але, вочевидь, нашим ворогам спершу треба зустріти Христа!
«Господи, прошу Твоєї справедливості для України»
4 березня
Сильний Боже!
В ці дні нам потрібна саме Твоя сила.
Щоб вірити в перемогу, підтримувати братів та сестер, боротися за нашу землю, нашу мову, спокій наших дітей та матерів. Прошу Тебе, дай нам силу, яка допоможе підійматися після падінь, витирати сльози, стиснувши зуби, забувати про біль і рухатися вперед - щодня, щогодини, щохвилини захищати наш дім, нашу Україну. Наші лани, гаї, сади, наші міста і села.
Найбільше прошу Тебе, добрий Боже, про сили, потрібні для захисту наших синів і дочок, які ховаються в бомбосховищах, здригаються від російських вибухів, плачуть від жаху.
Дай нам сили захистити їх від окупантів, повернути у їхнє життя спокій та радість.
Господи, я знаю, що Ти Бог справедливий. Прошу Твоєї справедливості для України, справедливого покарання для ворога, який прийшов на нашу землю.
Ти бачиш, як Твій народ страждає від синів лукавого. Захисти, оборони, даруй спокій, посели в наших серцях віру у перемогу, любов українців один до одного, надію на те, що скоро в нашій країні запанує мир.
Господи,
Тобі віримо, на Тебе уповаємо. Нехай руки наші будуть міцними, серце спокійним, розум міцним, віра у перемогу непохитною. Нам нема куди відступати, нам нема куди тікати, ми на своїй землі, у себе вдома.
Дякую Тобі за цей день.
З Тобою ми можемо все, з Твоєю силою і благословінням ми йдемо до перемоги.
Амінь.
Надія Тисячна
Інтерв’ю відбулося за сприяння Фонду миру та розвитку. Мета Фонду миру та розвитку – розвиток освіти й інновацій задля майбутнього країни.
Фото з архіву о. С. Дмитрієва