Новини

У відповідь на біологічні загрози

Дослідження здійснено Центром економічної стратегії на замовлення Фонду миру та розвитку в партнерстві з Міністерством охорони здоров’я. Фонд ставить собі за мету – сприяти освіті та інноваціям у ключових для суспільствах галузях (освіта, медицина, юриспруденція та ін.) у співпраці із державними інституціями та громадськими організаціями, церквами, підтримуючи вітчизняних професіоналів через залучення найкращого міжнародного досвіду, експертів та ресурсів. Особлива увага спрямована на розвиток медичних технологій у відповідь на біологічні загрози як один із викликів системі громадського здоров’я. Вчені-вірусологи заявляють, що пандемії, подібні до COVID-19, частішатимуть, і світові треба до цього готуватися. Крім того, небезпеку становлять й інші хвороби, наприклад, торік від раку в світі померло 10 млн людей, а в Україні – 50 тисяч (на сьогодні у понад 1 млн українців діагностовано онкозахворювання).

«ВИЖИВУТЬ ТІ СУСПІЛЬСТВА, ЯКІ МАЮТЬ БІЛЬШЕ ЯКІСНИХ ЗНАНЬ»
До слова, деякі країни, як-от Великобританія, закладають розвиток мережі інноваційних хабів у національну оборонну стратегію.

«У цьому світі виживуть ті суспільства, які мають більше якісних знань, кращі технології, якісну природничу та суспільно-гуманітарну освіту, більшу довіру суспільства до носіїв знань та компетенцій. Що гіршою є наука, то менше ми знаємо про себе самих, своє суспільство, світ та природу. А тому програємо тим, у кого наука краща. Якісне навчання в Україні повинно стати основним пріоритетом, наука – найвищою формою виробництва, а інтелектуальна праця має мати найвищу вартість», – наголошується у зверненні «Не допустити колапсу української науки» авторитетної Ініціативної групи «Першого грудня» у березні цього року. На цінності цієї Ініціативної групи орієнтується Фонд миру та розвитку, а в перспективі планує створити Раду доброчесності, куди увійшли би моральні авторитети, професіонали, чиї життя та діяльність є прикладами служіння суспільству.
До вашої уваги – найголовніше, «екстракти» із презентації дослідження «Сфера біотехнологій у світі та Україні».
Наталія ВІТЮК, голова правління Фонду миру та розвитку зазначила: «Ми з Міністерством охорони здоров’я України підписали «Меморандум про співпрацю», метою якого є впровадження заходів для сприяння розвитку біотехнологічної сфери».
Країни світу вже активно включилися у розвиток галузі біотехнологій. Серед передових: Велика Британія, Німеччина, Польща, Індія… А ті, які не матимуть своєї ефективної науково-дослідницької інфраструктури, приречені стати постачальниками сировини і дешевої робочої сили. Вони також отримуватимуть ліки за залишковим принципом, що, до речі, продемонструвала ситуація з вакцинами.  
Тому Фонд миру та розвитку замовив Центру економічної стратегії дослідження з біотехнологій в Україні. У ньому проаналізовані ключові компоненти екосистеми, необхідні для динамічного розвитку сфери. Результати використають для підготовки Національної стратегії з розвитку галузі біотехнологій. Власне, про це більше – заступниця директора та старший економіст Центру економічної стратегії Марія Репко та Юрій Гайдай.
Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії, наголосила, що, власне, досвід країн, що досягли успіху в розвитку біотехнологій вказує на такі ключові фактори успіху:
• доступ до високоякісних спеціалістів;

• доступ до довгострокового фінансування;
• державна підтримка, зокрема – розвиток інфраструктури, кластерів лабораторій, податкові пільги на вкладення у дослідження, розробка та впровадження довгострокових стратегій розвитку.
Серед переваг України – наявна база для розвитку людського капіталу та залучення талантів, територіальна близькість до країн ЄС, велике населення та різноманітний генофонд, що сприяє проведенню клінічних досліджень.
В Україні існують осередки біохімії світового рівня. Ми на 46 місці (із 156 країн) за кількістю публікацій у Scopus з біохімії, це у 161 раз менше, ніж у лідера – США, але більше, ніж у низці країн-сусідів.
Однак за часткою ВВП на фінансування усіх досліджень Україна програє усім без винятку країнам Євросоюзу. Десятиліття тому Україна та Польща мали схожі частки витрат на R&D (0,72-0,75%), проте Польща збільшила частку фінансування майже вдвічі, в той час як Україна – майже удвічі зменшила (до 0,43% ВВП). Лідер у ЄС, Швеція, у 2019-му році витратила на дослідження та розробки 3,4% ВВП.
Як ілюстрація, чому одним державам вдається відповідати на виклики часу, а іншим – ні, Фонд миру та розвитку ознайомився із дослідженням наукового співробітника Економічної комісії ООН для Африки Віктора Конде. Зокрема, за його словами, біотехнологічні індустрії мали успіх у тих країнах, де передусім була державна підтримка.
Щоб дізнатися, яка ситуація з цим в Україні, Центр економічної стратегії провів глибинні інтерв’ю з 15-ма провідними експертами у галузі біотехнологій в Україні, серед них науковці та представники бізнесу.
«Було названо три найбільш істотні бар’єри розвитку галузі біотехнологій: галузеве регуляторне поле, доступ на експортні ринки (регуляторні перешкоди та відсутність каналів реалізації) та складнощі з пошуком талантів, - зазначає Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії. – Зокрема, серед регуляторних бар’єрів найбільш серйозними є – зарегульованість імпорту та технічні перешкоди на митниці, неефективна дозвільна система та надмірна бюрократія загалом».
Тож представники сфери біотехнологій очікують від влади у наступні роки дій, спрямованих, перш за все, на розвиток людського капіталу, діалог з індустрією щодо запровадження етичних стандартів та спрощення регулювання. А також на податкові пільги компаніям, що займаються розробками та дослідженнями нових технологій.
«ПОТРІБНА СИСТЕМНА РОБОТА ДЕРЖУСТАНОВ ІЗ ПРИВАТНИМ БІЗНЕСОМ ТА НАУКОВИМИ Й ОСВІТНІМИ ЗАКЛАДАМИ»
«Сфера біотехнологій – глобальна. Будьмо відвертими: її проблеми неможливо зрушити зусиллями самого лише Директорату високотехнологічної допомоги та інновацій або навіть усього МОЗ України», – розпочав директор Директорату високотехнологічної допомоги та інновацій МОЗ України Василь СТРІЛКА, якому, до речі, разом з командою та однодумцями два роки тому вдалося зрушити з місця трансплантацію, що називається, з мертвої точки.


«Потрібна системна робота держустанов із приватним бізнесом та науковими й освітніми закладами. Також треба створити суспільний запит. Тобто кожен громадянин України має відчути потребу у розвитку біотехнологій, бо бачитиме в цьому переваги як для себе, так і для країни в цілому, - продовжує він. – Що ж до реалізації – просто перейняти чийсь досвід – не вийде, бо ми перебуваємо в різних умовах. Наприклад, Британія заявила про бажання стати найкращим хабом з R&D (Research and Development – дослідження та розвиток – Н.Т.) з біотеху і вже на пів дорозі до цього. А ми – приблизно на дні Маріанської западини. Однак це не означає, що не маємо рухатися. Це якраз свідчить про те, що ми маємо рухатися швидше за інших. Якщо говорити про те, з чого почати, то, насамперед, на думку нашого міністерства, важливо визначити ті вузькі питання, які можна вирішити на першочерговому етапі без вкладень значних ресурсів, – з огляду на економічну ситуацію в країні. Усунення законодавчих і регуляторних перепон – уже дуже важливий перший крок, який дасть поштовх для розвитку сфери. І це те, що уже зараз в наших силах».
Власне, дане дослідження, наголошує Василь Стрілка, за яке у МОЗ вдячні Фонду миру та розвитку і Центру економічної стратегії, дає базовий орієнтир поступу вперед. У проєкті програми дій уряду на наступний рік запланована розробка стратегій розвитку біотеху. Державна політика у цій сфері є дуже важливою.
Арман КАЧАРЯН, державний експерт МОЗ Директорату високотехнологічної допомоги та інновацій вважає, що Фонд миру та розвитку фактично став медіатором для взаємодії між держорганом, представниками професійної спільноти, бізнесом, громадським сектором. І це вже принесло перший результат – власне, згадане дослідження.
І одна із рекомендацій дослідження: написання довгострокової – на десятиліття – стратегії. І це дає переваги – фундамент, напрямки руху… Тому, за його словами, які би зміни не відбулися в міністерстві, буде набагато легше використовувати інформацію та скеровувати ресурси. Крім того, каже він, треба враховувати, що отримання результатів у сфері біотехнологій – «гра в довгу».
«Прозвучало, що частка ВПП R&D в Україні низька. Провівши паралелі з реформою із трансформації економічної системи охорони здоров’я, можу сказати: навіть якщо даний відсоток низький, тобто мало коштів, важливо, як їх якісно інвестувати, – додає Арман Качарян. – Просто «в стіни» – неефективно. Часто можна почути популістські заклики, мовляв, розвиток будь-якої сфери – це збільшення фінансування. Фінансування – то добре, звісно. Питання – як фінансувати. Так, наразі науково-дослідні роботи у МОЗ фінансуються за конкурсною, грантовою основами, тобто не сама установа, а дослідження, його важливість, актуальність. Отже, коли ми розроблятимемо стратегію з розвитку сфери біотехнологій, запросимо стейкхолдерів і зробимо все можливе, щоби вона була максимально ефективною. Беручи за основу дослідження, враховуватимемо помилки, недоліки інших країн, свідомо оминаючи їх. Польща, приміром, так зробила. Для початку треба визначити слабкі місця, лімітуючі фактори, і максимально швидко та ефективно їх виправити. Попереду багато роботи. Будемо бачитися цим і ширшим колом».
«ЯКЩО НАДБАННЯ НАУКИ ЗАСТОСОВУВАТИ В ПРАКТИЧНИХ ГАЛУЗЯХ, ТОДІ ВСЕ ПРАЦЮВАТИМЕ»
Віктор ДОСЕНКО, професор, патофізіолог, генетик, науковий співробітник Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАНУ, теж переконаний, що дослідження Центру економічної стратегії – якісна, перспективна робота. Робота, з якої повинне зробити правильні висновки не тільки керівництво МОЗ, а й Кабінету міністрів чи Офісу Президента.


Валентина АСМОЛКОВА, наукова співробітниця Інституту біохімії ім. О. В. Паладіна НАНУ, наголосила на інших болючих питаннях, які існують в галузі: «По-перше, у нас фундаментальна наука відірвана від практичного застосування. Якщо ми хочемо бачити Україну розвинутою, треба це змінювати. По-друге, низький рівень освітніх програм з біологічної сфери. Є окремі навчальні заклади, де викладання ведеться на більш просунутому рівні, якщо можна так сказати. Однак назагал ми дуже відстаємо, навіть від найближчих сусідів. Має бути зв’язок між тим, що викладають студентам й аспірантам, і тим, з чим вони зустрінуться на практиці в біотехнологічній галузі. Потрібно повертатися обличчям до працюючих підприємств, лабораторій, державного та приватного секторів; залучати бізнес, фармацевтику, біотехнологічні кластери, той же МОЗ. Одним словом, нам би надбання науки почати застосовувати в практичних галузях, тоді все працюватиме».


Погоджується зі своїми колегами щодо тих думок та пропозицій, які прозвучали під час презентації, Оксана СУЛАЄВА, медична директорка Медичної лабораторії СSD. Особливо, вважає вона, потрібно звернути увагу на зміст навчальних програм: «Це мають бути інтегровані міждисциплінарні та міжнародні програми. Як показує досвід, тільки-но є співпраця з іноземними партнерами, одразу зростає якість навчання та досліджень. Теж саме стосується кооперації із бізнесом. Також звернімо увагу, що в Україні слабо розвинена дослідницька культура як така: чимало випадків недоброчесності, «освоєних» грантових досліджень, результати яких ніколи не були презентовані в серйозних міжнародних рецензованих виданнях… У вищих навчальних закладах та наукових інститутах діють етичні комітети, але їхня діяльність часто носить суто формальний характер».
Тож, за її словами, через формування незалежних етичних комісій, поширення знань щодо дослідницької етики і формування нормальної регуляторної бази можна буде досягнути хоча б той мінімум, який має бути для формування нормального наукового середовища і дослідницької культури.     
Може, виникнути питання: що до цієї теми має Церква? Однак йдеться не лише про УГКЦ, а про певну позицію релігійної спільноти України, – наголосив отець Андрій НАГІРНЯК, заступник голови відділу соціального служіння УГКЦ. Бо Церква насамперед – це люди і цінності.
«Існує думка, що наукові дослідження – етично нейтральні, а вже гарною чи поганою є їхня реалізація. Але наука – також питання етичне. Тому тут говоримо про питання цінностей передусім, адже між вірою та наукою немає конфлікту. Церква каже, що віра та наука – два крила, які можуть підносити людину. Я, наприклад, за першою освітою фізик, - зазначав отець Андрій Нагірняк. – Очевидно, ми розуміємо, що біотехнології викликають у багатьох недовіру, навіть страх, протистояння – спостерігаємо це й на прикладі ситуації з вакцинацією. Тому потрібен діалог. Церкви мають позитивний досвід співпраці з МОЗ зокрема, щодо трансплантації, де наша позиція є стримано позитивна – в тому плані, що тільки тоді рішення є добрим, коли воно прийнято особисто».
Отець Андрій Нагірняк звернув увагу на те, що УГКЦ у питанні вакцинації проявила відвагу і взяла на себе відповідальність, бо серед вірних є різні погляди. Церква й надалі готова включатися в процеси, які відбуваються, і комунікувати з людьми, оскільки це допомагає створити синергію у тому, щоб досягти спільного добра.
«ШЛЯХ ІЗ ТИСЯЧІ КРОКІВ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПЕРШОГО». ДИСКУСІЯ
Іван МИХАЛЬЧУК, співзасновник ГО «Українська асоціація дослідницьких біобанків», підтримує позицію МОЗ, яка прозвучала, – немає ресурсу, щоби вплинути на все. Тому, за його словами, треба бачити таргетовані цілі, які можемо досягати.
«Одна з таких цілей – створення екосистеми. А екосистема базується на спільних правилах гри. У дослідженні зазначено, що найбільшою проблемою діяльності біобанкінгу є регуляція. Як це поєднати з екосистемою? Якщо іноземний інвестор хоче зайти сюди, він визначає системні ризики, куди входить і регуляція. Правду кажучи, інколи на неї вже не звертають уваги, пов’язуючи це з особливостями ведення даного бізнесу в Україні. Але ми з вами маємо запит на створення здорової екосистеми і зміни регуляції. Тому що без розвитку біобанкінгу розвиток біотехнологій буде неповноцінний і матиме певну стелю. А в самій сфері біобанкінгу, не скажу, що прогалина, але блакитний океан, висловлюючись економічною термінологією. Інакше кажучи, є де встановлювати правила гри і куди рухатися. Про це, власне, також – у дослідженні».
Іван Михальчук також нагадав, що у серпневому цьогорічному інтерв’ю «Укрінформу», зініційованому Фондом миру та розвитку, міністр Віктор Ляшко звернув увагу на те, що «особливо вразливими у сучасному світі є ті країни, які не мають майданчиків власного виробництва діагностичних засобів, медичних виробів та ліків, оскільки в умовах пандемії або надзвичайної ситуації створюється їхній глобальний дефіцит».
Добре, що ми усвідомлюємо технологічний розрив між нами та розвинутими країнами, звернув увагу Андрій ГОЙ, технічний директор ПАТ «Фармак». Однак, щоб наблизитись до актуального рівня розвитку біотехнологій за десять років, наголошує він, потрібні тисячі спеціалістів, десятки мільярдів доларів інвестицій. Не обов’язково державних, може бути й венчурний капітал.
«Наприклад, у дослідженні показана динаміка Польщі. Так от, ця динаміка за підтримки Євросоюзу коштувала саме згадані цифри! «Фармак» за 20 років інвестував десь пів мільярда доларів у нові виробництва, лабораторії, створення технологій… Попри цей масштаб, ми залишаємося фармацевтичним підприємством, сучасним, європейським, але з невеликою часткою біотехнологічних продуктів. Якщо ж підемо в біотехнапрямок системно, то добре розуміємо ціну таким інноваціям, які можуть окупитися тільки за умов виведення власних біотехнологічних розробок на світові ринки, - додає Андрій Гой. – А зараз у світі саме технології стають головним фактором глобальної конкурентоздатності. Для того, щоб залучати високі технології, держави конкурують умовами, які створюють для «мізків», а також інвестиційним кліматом. Саме сприятливий інвестиційний клімат стимулює стратегічно інвестувати в країну, зокрема, в розміщення технологій на її просторі».
        Андрій Гой вважає, що важливим є насамперед вибір пріоритетних технологічних платформ. Бо зараз всі захоплюються прикладами компаній BioNTech, яка у співпраці із Phizer створила вакцину проти COVID-19, чи тією ж компанією Moderna – виробника однойменної вакцини, які за рік розробили їх. Але такий успіх будується на плечах десятирічних зусиль та інвестицій саме в обрану технологічну платформу.
«Ми з вами зібралися для того, щоби визначити такі перспективні платформи. Шлях із тисячі кроків починається з першого. Наступний крок – це розробка дорожньої карти розвитку вітчизняної біотехнологічної галузі. І «Фармак» готовий виступити активним учасником процесу створення інноваційної екосистеми вітчизняного біомедтеху», - наголосив він.
ВНЕСОК НАУКИ В ЄВРОПЕЙСЬКУ УКРАЇНУ. КЛЮЧОВИЙ ВИСНОВОК
І як підсумок – цитата зі згаданого звернення «Не допустити колапсу української науки» Ініціативної групи Першого грудня: «…І влада, і всі ми повинні пам’ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива».
Щоб утвердити це – у 2022-му Фонд миру та розвитку планує провести День біотехнологій. Запрошуємо всіх зацікавлених та небайдужих долучитись і надати свої пропозиції на емайл: info@p-d-f.org.ua

Надія ТИСЯЧНА, фото Михайла Божка