«Я намагаюся допомогти там, де можу»
Українська журналістка втекла до Карсту.
Наталія Вітюк допомагає своїм землякам-українцям з Німеччини. Вона підтримує зв’язок зі своєю благодійною організацією, через Telegram намагається поширювати правду про війну.
Сльози течуть по обличчю Наталії Вітюк, коли вона розповідає про жахливі речі, які сталися в Україні за останній тиждень, про які не повідомляють ЗМІ (йдеться про ЗМІ в Німеччині - Ред). Про 144 дитини, які за інформацією Вітюк, вбили станом на минулий четвер. "Як тепер мають жити батьки, бабусі і дідусі" - запитує вона. Вона щоденно спілкується з журналістами та представниками телевізійних каналів України через месенджер Telegram і отримує там інформацію. 33-річна жінка жила в Києві, де працювала на радіо і телебаченні, а потім влаштувалася на посаду менеджера з маркетингу. У неї було гарне життя, яке зараз зруйновано. З часу початку війни Вітюк повернулася до роботи в журналістиці, щоб розповідати людям правду про війну. "Ми працюємо день і ніч, допомагаємо відомим військовим кореспондентам в Україні", - пояснює вона.
Крім того, як керівник вона підтримує створену в липні 2016 року благодійну організацію "Фонд миру та розвитку", яка зараз має багато роботи. "Це почалося як маленька робота, а зараз ми дуже активні. Ми намагаємось допомагати людям в Україні" - пояснює вона. Організація закуповує та розприділяє продукти харчування, одяг та медичну допомогу. Вітюк досі дбає про організацію роботи фонду, коли сплять її діти. "Це мій бій, я намагаюся допомогти де можу".
Ще пригадує Наталія Вітюк з її втечі від війни: "Коли ми були в машині, по радіо прозвучала повітряна тривога. Це було жахливо, я не знала як захистити дітей", - розповідає вона. 6 березня Вітюк перетнула український кордон із сестрою після неспростої дороги Україною. До цього вони півтора дні провели в черзі до кордону. Потім побували в розподільчому таборі для біженців у Краківці, Польща. Його площа була розміром з три футбольних поля. Біженці сиділи всі разом, картина стала справжнім шоком для Наталії. Там вони знайшли трьох хлопців-волонтерів з Німеччини, які вивезли їх до Берліна. "По дорозі до Берліна ми вперше за багато днів змогли спокійно спати", - розповідає Вітюк. Вітюк приїхала до Дюссельдорфа через колегу чоловіка з роботи і невдовзі опинилась у Форсті, куди Вітюк, її сестру та їхніх троє дітей приватно забрали туди подружня пара. "Ми дуже-дуже вдячні їм обом. Вони змінили моє уявлення про німців, вони просто неймовірні", - каже українка. Також вона вдячна усім, хто допоміг її родині в найскладнішій життєвій ситуації чи то одягом, чи то іграшками для дітей: "Я отримала кредит доброти, який мені за все життя не вдасться повернути".
Незважаючи на те, що вона вже не в Україні, вона продовжує допомагати тамтешнім людям і, перш за все, доносити правду про війну. "Кожен із нас бореться за своє життя та захищає Україну. Росія намагається знищити Україну," - впевнена Наталія Вітюк. Ціна, яку ми платимо - життя чоловіків, синів і рідних.
Україна сподівається отримати допомогу, зокрема від західних країн. Зброю та каски доставлено, але цього далеко не достатньо щоб українська армія могла захистити свою країну. "Нам потрібна допомога", - каже Вітюк, нікого не звинувачуючи. Лише президент росії володимир путін винен у страшній війні на її батьківщині.